Модест Менцинський

Модест Омелянович Менцинський
[29.IV.1875 - 11.XII.1935]
Оперний (драматичний тенор) та концертно-камерний співак і педагог.

Модест Омелянович Менцинський ­ митець, який мав унікальні вокальні дані, яскраву долю, та залишив по собі пам’ять в серцях шанувальників.

Менцинський записав на грамплатівки понад 40 творів у Стокгольмі ("Грамофон", 1910) і Берліні ("Грамофон", 1910, 1911), в тому числі українські народні пісні ("Ой зійди, зійди", "Ой не світи, місяченьку", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку" та ін.), романси Лисенка, Січинського, Ярославенка, а також арії з опер Вагнера, Флотова, Верді, Пуччіні та ін.
01 Арiя Канiо, "Паяци" Леонкавалло
02 Арiя Лоенгрiна Вагнера
03 Арiя Трiстана Вагнера
04 Зi слiв твоїх, любко, зродилось...(Д. Січинський-І. Франко)
05 Менi однаково (М. Лисенко-Т. Шевченко)
06 Як почуєш вночi (Д. Січинський-І. Франко)
07 Ой зійди-зійди ясень місяцю (унп, обр. М.Лисенко) HMV Concert Record 1910
Стокгольм
08 Над Дунаєм
09 Ой Дніпре
10 Ой не світи місяченько
11 Ой не стелися хрещатий барвінку
12 Ой що ж бо то та й за ворон
13 Та забіліли сніги Заболіло тіло Ще й головонька
14 Ой ходив чумак
15 Ой я нещасний що маю діяти
16 Ukrywac sie nie przyda, Barcarola (Jan Karol Gall)
17 Serce (Jan Karol Gall)
18 Черемоше брате мій
19 Соколи, соколи, ставаймо в ряди
20 Ще не вмерла України ні слава ні воля







Народився співак у 1875 році в с. Новосілки Львівської області. Походив із старовинної української шляхетської родини, батько його був сільським священиком. Ще з раннього дитинства виявилися його дивовижні музичні здібності, любов до пісні. Модест співав у хорі, а згодом був диригентом гімназійного хору у Дрогобичі. Тому в родині, де дуже поважали музику, нікого не здивував вибір юнака.
Після навчання у Львівській духовній семінарії та на факуль-теті теології Львівського університету Модест здобуває і вокальну освіту у консерваторії, у педагога з вокалу Валерія Висоцького, ученицею якого була і Соломія Крушельницька.
У Менцинського був унікальної природи голос – міцний тенор, не просто драматичного, а й героїчного звучання з баритональним відтінком. Одразу було зрозуміло, що юнака з таким талантом очікує успішна кар’єра на сцені Львівської опери, але Модест не зупинявся на досягнутому. Знаючи можливості свого особливого голосу, він мріяв співати опери Рихарда Вагнера! Для цього потрібно було мати незвичайну вокальну школу, адже саме на Вагнерівських операх співаки доволі часто втрачали свої голоси. Тому Менцинський вирішує вдосконалити своє бельканто у Франкфуртській консерваторії, у класі відомого педагога Юліуса Штокгаузена.
18 квітня 1901 року відбувається його дебют на сцені Франкфуртської опери. Німецька музична критика називає його перспективним молодим співаком з унікальним голосом.
А у 1902 році Стокгольмській Королівській опері потрібен був тенор, що міг би заспівати в «Лоенгріні» Вагнера. Керівництво театру через телеграф знайшло такого тенора у німецькому театрі, ­ ним виявився Модест Менцинський.
По закінченню вистави співаку повідомили, що ніколи раніше не чули настільки чудового голосу, та настільки професіонального виконання партії Лоенгріна.
Менцинський володів голосом великої сили, красивого металевого тембру, широкого діапазону (понад три октави), рівним в усіх регістрах. Він приваблював м'якими шляхетними барвами на середніх нотах і міццю у верхніх. Мистецтво співака характери-зувалося блискучим фразуванням, першокласною дикцією, непересічним трактуванням образу і темпераментністю.
Він був вище середнього зросту, добре збудований, і справляв вигляд кремезного козака. Все підкреслювало в ньому елегантність, витонченість, музикальність.

У репертуарі митця було близько п’ятдесяти партій. Це і Фентон з опери «Віндзорські кумушки», Фауст з опери «Фауст» Шарля Гуно, Манріко з опери «Трубадур» Джузеппе Верді, Отелло з однойменної опери Верді.
Концертний репертуар складався з творів Франца Шуберта, Роберта Шумана, Петра Чайковського, творів українських композиторів. Але все ж таки, за визначеннями німецьких рецензентів, Менцинський не знав суперників в усій Європі у виконанні Вагнерівского репертуару. Отже, найкращі партії, що принесли успіх співакові – це партії в операх цього композитора.
Модеста запрошують кращі театри Європи. Він співає у Берліні, Мюнхені, Відні, Празі, Лондоні, а також в багатьох містах Італії, Бельгії, Франції. Так, у 1909 він був нагороджений орденом Вази – найвищою державною відзнакою Швеції.
З 1910 по 1926 рік Менцинський стає прем’єром Кельнської Опери. Місцева критика присвоює йому статус «найгеніальнішої особистості, яка колись співала в цьому театрі»!
Він часто приїжджає до Львова, бере участь у концертах та святкових заходах. В одній з газет була опублікована цікава стаття-відгук на виставу «Паяци» Р. Леонкавалло, в якій Менцинський виконав партію Каніо: "И совершилось во Львове такое, что в летописи нашего театра будет записано как исключение... После арии "Смейся, паяц" овации длились десять минут, артист вынужден был исполнить ее еще раз... Публика восемь раз вызывала артиста. Уже погасили свет, опустили железный занавес, а люди не хотели выходить из зала, все аплодировали... И правда, так не встречали во Львове даже Соломию Крушельницкую...”
В історію української музичної культури Менцинський увійшов і як незрівнянний камерний співак, блискучий інтерпретатор народних пісень і творів М. Лисенка. Його партнерами по сцені були Соломія Крушельницька, Яніна Вайда-Королевич, Олександр Мишуга та ін.
«На одному з концертів за участю Менцинського був присутній славетний оперний співак О. Мишуга, який по дорозі до Варшави, де жив і працював постійно, зупинився у Львові. Публіка щиро і захоплено аплодувала Менцинському, час від часу звертаючи свій погляд на Мишугу, ніби запрошуючи його що-небудь заспівати. Менцинський теж приєднався до тих оплесків, відійшов до рампи і жестом запрошував Мишугу до виступу, але він не захотів. .......може вважав свій виступ недоречним у програмі такого поважного концерту. Не знати…» (Зіновій Попіль. Спогади.)
На високому мистецькому рівні співак виконував такі пісні як: “Ой червона калина», "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку", "Стоїть гора високая", "Ой, не світи, місяченьку".
У Відні, 1902 року, на концерті, що був присвячений пам’яті Тараса Григоровича Шевченка, Модест Омелянович виконав пісню, що потім увійшла в його постійний український репертуар.
Менцинський чудово виконував також твори галицьких композиторів, зокрема Станіслава Людкевича ("Черемоше, брате мій"), Дениса Січинського («Зі слів твоїх, любко, зродилось», «Як почуєш вночі»).
Модест Омелянович був високоосвіченою людиною свого часу. Крім музичного мистецтва, він цікавився літературою, естетикою, філософією; володів сімома мовами, зокрема німецькою, шведською, польською, російською, французькою та англійською.
Мистецтву співака давали високу оцінку Іван Франко, Ольга Кобилянська, Філарет Колеса та ін.
У Стокгольмі Менцинський одержав титул камерного співака шведського короля. Його племінниця Дар’я Дацько пише: «Розповідав дядько нам і про те, що його дуже шанували при шведському дворі. Король Оскар дуже часто відвідував вистави за участю Менцинського. А син короля навіть носив йому ноти під час концертів у Стокгольмі.” Племінниця згадує також, що “Дядько дуже хвалив свою дружину Клері, шведку за походженням. Клері була не тільки доброю дружиною, а й справжнім цінителем його мистецтва. Вона бувала майже на кожній його виставі. Духовно і морально підтримувала.»
У 1935 "Союз львівських професійних музик" обрав співака своїм почесним членом. З 1927 Менцинський провадив у Стокгольмі приватну педагогічну діяльність, зрідка виступаючи в концертах. У 1912, 1924, 1925 і 1928 він концертував у Галичині (Львів, Станіслав, Коломия, Стрий та ін.).
Менцинський записав на грамплатівки понад 40 творів у Стокгольмі і Берліні, в тому числі українські народні пісні ("Ой зійди, зійди", "Ой не світи, місяченьку", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку" та ін.), романси Лисенка, Січинського, Ярославенка, а також арії з опер Вагнера, Флотова, Верді, Пуччіні. Деякі записи увійшли в серію «Золоті голоси України» видавництва «Мелодія» у 1970 році.
1933 року співак дав останній український радіо-концерт у Стокгольмі. Помер він там само 1935 року.
Перед смертю Модест Омелянович заповів свою колоссальну музичну бібліотеку, що свідчила про широке коло захоплень співака в галузі мистецтва, Науковому товариству ім. Шевченка у Львові. Клери Дегн, його дружина, виконала заповіт свого чоловіка...
А у Дзеркальній залі знаменитої Львівської опери до 130- річчя з дня народження великого українського тенора першої половини 20-го сторіччя Модеста Менцинського було відкрито бюст. Він доповнив галерею скульптур геніальних оперних співаків Соломії Крушельницької та Олександра Мишуги.
Професор Львівської музичної академії ім. Лисенка Любов Кияновська так висловилася про співака: «Модест Менцинський був одним з найяскравіших представників галицької інтелігенції, яких відрізняла глибока духовність та висока моральність. Як художник, як митець – він був громадянин світу, а в серці – український патріот»!
Серед виконаних Менцинським партій: Лоенгрін, Тангейзер, Парсифаль, Трістан, Зігмунд, Штольцінг ("Лоенгрін", "Тангейзер", "Парсифаль", Трістан та Ізольда", "Валькірія", "Нюрнберзькі мейстерзінгери" Вагнера), Ірод ("Саломея" Штрауса), Флорестан ("Фіделіо" Бетховена), Радамес, Манріко, Отелло ("Аїда", "Трубадур", "Отелло" Верді), Каніо ("Паяци" Леонкавалло), Хозе, Надір ("Кармен", "Шукачі перлів" Бізе), Каварадоссі ("Тоска" Пуччіні), Єлеазар ("Жидівка" Галеві), Йонтек ("Галька" Монюшка), Нерон ("Акте" Манена), Фауст ("Фауст" Гуно), Самсон ("Самсон і Даліла" Сен-Санса), Болеслав Хоробрий ("Болеслав Хоробрий" Ружицького), Петро ("Наталка Полтавка" Лисенка).
В історію української музичної культури Менцинський увійшов і як незрівнянний камерний співак, блискучий інтерпретатор народних пісень і творів М. Лисенка. Серед останніх – "За думою дума", "Гетьмани, гетьмани...", "Гомоніла Україна", "Минають дні", "Мені однаково" (слова Т. Шевченка), "Розвійтеся з вітром..." (слова І.Франка). Він чудово виконував також твори галицьких композиторів, зокрема Людкевича ("Черемоше, брате мій"), Січинського ("Як почуєш вночі", "Finale") та ін.
На високому мистецькому рівні співак виконував і українські народні пісні в обробці Лисенка: "Ой червона калина", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку", "Стоїть гора високая", "Ой не світи, місяченьку".
Володіючи драматичним тенором великої сили, Менцинський спричинився до інтерпретації героїчних партій в операх Вагнера та інших композиторів. Серед своїх співвітчизників не мав суперників у вагнерівському репертуарі. Хіба що І.Алчевський та якоюсь мірою Ю. Кипоренко-Доманський могли наближатися своїми вокально-сценічними даними до Менцинського.
Менцинський записав на грамплатівки понад 40 творів у Стокгольмі ("Грамофон", 1910) і Берліні ("Грамофон", 1910, 1911), в тому числі українські народні пісні ("Ой зійди, зійди", "Ой не світи, місяченьку", "Ох, і не стелися, хрещатий барвінку" та ін.), романси Лисенка, Січинського, Ярославенка, а також арії з опер Вагнера, Флотова, Верді, Пуччіні та ін.