Семен Гулак-Артемовський народився в містечку Городище на Київщині (тепер Черкаська область) в сім'ї священника. Закінчив Київське повітове духовне училище (1824-1830), Київську духовну семінарію (1835-1838). Співав у хорі київського вікарія у Софійському соборі та Михайлівському Золотоверхому монастирі.
У 1838 році Кулака-Артемовського забрав до Петербурга видатний російський композитор М.І.Глінка, який керував його навчанням. З 1839 року продовжував освіту в Італії, співав у флорентійській опері (1841—1842). Після цого співав на оперних сценах Петербурга (1842-1864) і Москви (1864-1865) .
Автор дивертисменту "Українське весілля", музики до водевіля "Ніч напередодні Іванового дня".
Своєю оперою "Запорожець за Дунаєм" (вперше поставлена 1863 р.) заклав основи українського класичного оперного мистецтва.
Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема
"Стоїть явір над водою" (присвячена Т. Шевченку, з яким автор товаришував з 1838),
"Спать мені не хочеться", «Ой, на горі та женці жнуть», «Ой, не ходи Грицю», «Ой, летіла зозуленька» тощо.
© ТРК ГЛАС
Режисер: Юлія Симеонова
В ролі М.Глінки: хормейстер НОУ А.Семенчук
журнал Київська старовина
Василь ТУРКЕВИЧ: СЕМЕН ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ... ЕКСТРАСЕНС
Ім'я Семена Степановича Гулака-Артемовського, 180-річчя якого виповни-
лося у лютому, відоме найширшому загалу як автора першої комічної україн-
ської опери «Запорожець за Дунаєм». До речі, написана вона була за про-
позицією і за безпосередніми консультаціями Миколи Костомарова в 1862 р.
і вперше показана на сцені імператорського Маріїнського театру в Петербур-
зі 14 (26) квітня 1863 p., тобто 130 років тому. Отож мали на часі два знач-
них ювілеї, на жаль, мало помічених громадськістю.
«Запорожець за Дунаєм» став, власне, першим оперним твором, що яскраво
і окреслено показав український характер, вивів під світло рампи постать
козака-запорожця якраз у той рік, коли було оприлюднено страшний для
України Валуєвський циркуляр.
Один з критиків писав про виставу: «...Головна заслуга пана Артемовсько-
го у тому, що він започаткував комічну оперу... Він першим ввів на нашій
сцені рідний нам український елемент...» (М. Р. «Сын отечества» 19.IV.1863 p.).
Опера йшла на багатьох вітчизняних і зарубіжних сценах, зокрема у Ка-
наді, США, Болгарії, Чехій, Словаччині, Франції, Сербії, у ній виступали
найуславленіші оперні і драматичні актори — Михайло Старицький, Марко
Кропивницький, Марія Заньковецька, Марія Сокіл, Марія Литвиненко-Воль-
гемут, Оксана Петрусенко, Іван Паторжинський, Михайло Гришко, Анатолій
Солов'яненко, Анатолій Мокренко, Дмитро Гнатюк, Гізела Ципола.
«Запорожець за Дунаєм» хоч і найвідоміший, але не єдиний твір Гулака-
Артемовського. У його доробку ще кілька призабутих композицій, зокрема во-
кально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля», обробки народних
пісень, романси. Мабуть, далеко не кожний, слухаючи «Стоїть явір над во-
дою» чи «Спать мені не хочеться», знає, що це твори С Гулака-Артемов-
ського!
Знаний був Семен Гулак-Артемовський і як співак. У 50—60-ті роки ми-
нулого століття йому належало чільне місце в імператорській оперній трупі^
де після О. Петрова він посідав друге місце (Д. Ревуцкий, С С. Гулак-Арте-
мовский и его комическая опера «Запорожец за Дунаєм».— К., 1936 p.).
Враховуючи те, що біографія цього видатного діяча української культури,
як те не дивно, малознана, хотілося б хоч фрагментарно оповісти про деякі
етапи його творчого життя, бо довгий час, аж до 1935 року, власне, не була
відома навіть точна дата його народження.
Семен Гулак-Артемовський з'явився на світ 4 лютого 1813 року в Городищі,,
що на Черкащині, у сім'ї священика, який належав до прадавнього козачого
роду. Його предок Іван Гулак протягом 1669—1675 pp. служив генеральним
обозним у гетьмана Петра Дорошенка. Щодо походження другої частини
прізвища, то існує цікава легенда, що воно було причеплене одному з Гула-
ків, який поселився в селі Артемівську і мав вдачу гульвіси. Щоб не плутати
його з іншими розважливими Гулаками, вирішили йменувати Гулякою-Арте-
мовським. Саме від нього й пішла родинна гілка, яка дала Україні поета
і байкаря Петра Гулака-Артемовського, співака й композитора Семена Гулака-
Артемовського, відомого скрипаля-віртуоза Клеоника Гулака-Артемовського та
фольклориста Олексія Гулака-Артемовського.
Як і майже всі хлопчики із священницьких родин, Семен потрапив на
навчання до семінарії і з часом мав продовжити родинну справу — стати
батюшкою. Але склалося по-іншому. Володіючи гарним дискантом, Семен по-
трапляє до хору митрополита Євгенія Болховітінова.
У 1836 році в біографії С. Гулака-Артемовського трапилася, мабуть, одна
з головних подій життя. Його спів почув російський композитор Михайло
Глинка і забрав до Петербурга, щоб влаштувати у придворну хорову капелу.
Але поки Глинка подорожував, подовгу частуючись у заможних шляхетних
українських родинах, вакансії в хорі заповнилися і С. С Гулак-Артемовський
залишився в чул<[омі місті без праці та грошей. Проте Михайло Глинка взяв
найсердечнішу участь у його долі. Поселив у себе на квартирі, почав активна
готувати до сценічної діяльності. Хто-хто, а автор опер «Життя за царя» та
«Руслан і Людмила» знався на голосах. Успіхи юного українця були разючі.
Глинка розумів, який коштовний брильянт він вивіз з київського митропо-
wiH4oro хору. На одній із вечірок на квартирі композитора приймається рішен-
ня відправити Семена Гулака-Артемовського на навчання до Італії. О. Дарго-
мижський, М. Глинка, Н. Кукольник, художник П. Степанов, князь В. Волкон-
ський влаштовують благодійний концерт, гроші з якого й вручили співакові
для оплати свого навчання у Парижі та Флоренції, де й завершив свою му-
зичну освіту Семен Гулак-Артемовський блискучим дебютом у «Лючії ді Лам-
мермур» Доніцетті та «Беатріче ді Тенда» Белліні. Прослуживши на фло-
рентійській оперній сцені один сезон, український співак повертається да
Петербурга. Іншого міста він вибрати не міг, бо оперні театри на той час
існували тільки тут та ще в Москві.
На петербурзькій сцені Семен Гулак-Артемовський прослужив 22 роки
і виконав понад тридцять партій, переважно в італійському репертуарі. Вод-
ночас, хоч і не часто, виступав і в драматичному репертуарі, завойовуючи
прихильність публіки. Серед його ролей був і Чуприна з уславленого «Моска-
ля-чарівника» І. Котляревського. До речі, театральні критики відзначали, ща
«пан Артемовський не багато в чому поступається тут самому Михайлу Щеп-
кіну», неперевершеному виконавцю цієї ролі.
У 1863 році, здійснивши на петербурзькій сцені постановку свого «Запо-
рожця за Дунаєм» і виконавши у ній партію Івана Карася, Ссхмен Степанович
залишає петербурзьку сцену і з пенсією 1140 карбованців сріблом на рік
переїжджає до Москви, де якийсь час виступає у незначних партіях на сцені
Великого театру.
Саме в Москві, залишивши назавжди сцену, Семен Гулак-Артемовський
активно зайнявся й окультними науками, до яких мав схильність з давньогоі
часу, зокрема такого модного у той час у Європі спіритизму. На жаль, цей
факт із життя співака і поета залишився поза увагою дослідників його твор-
чості та біографів, зокрема й автора досить ґрунтовної монографії про
С С. Гулака-Артемовського Л. Кауфмана. Не секрет чому. Радянська ідеоло-
гія забороняла і шельмувала все те, що розходилося з матеріалістичним вчен-
ням. Не могло бути й мови, щоб написати про таку незвичну, а для ідеологів
ще й страшну, деталь з біографії С С. Гулака-Артемовського.
Ймовірніше всього (це питання має ще бути з'ясованим) Семен Гулак-
Артемовський познайомився із спіритизмом у Флоренції, де вперше побував
на сеансах так званих медіумів. Багато досить серйозних вчених вважали, що
деякі явища фізичного характеру неможливо пояснити усталеними науковими
законами і вони є наслідком діяльності душ або психічної енергії людей, які
вмерли. С С. Гулак-Артемовський захопився цим вченням, особливо таким
явищем, як гіпноз. Як це трапилося і коли співак відчув у собі здібності гіп-
нотизера, ми не знаємо. Проте з відомих фактів його біографії очевидно те,
що він добре знав теорію, розроблену французьким фізіологом Месмером
(1733—1815 рр.)> який вважав, що деякі люди здатні черпати з космосу
особливу силу (енергію), випромінення якої різко впливає на душевний
і фізичний стан інших людей. Месмер робив досліди з намагнічуванням дерева,
джбанів з водою, навіть... Місяця. На своїх сеансах Месмер лікував тисячі
людей, у багатьох з яких під час його маніпуляцій траплялися судоми, падучі,
втрати свідомості, після яких фізичний стан різко покращувався. Згодом
саме цим будуть позначатися й сенси С С. Гулака-Артемовського.
Захоплення месмеризмом у Франції було настільки велике, що король
Людовик XVII наказав у 1784 році вивчити це питання і доповісти йому. Ака-
демічна комісія, до складу якої входили Франклін та Лавуазье визнали діяль-
ність Месмера шарлатанством, проте його вчення продовжувало розповсюд-
жуватися по Європі. Учень Месмера, маркіз Пюізегюр, активно лікував за
допомогою так званого магнетичного сомнамбулізму. Вважалося, що сомнам-
були володіють надприродними можливостями, скажімо, бачити пучками
пальців, доторкнувшись до людини або якоїсь її речі, розпізнавати хвороби,
мають дар яснобачення, віщування тощо.
Росію теж не обминуло захоплення спіритизмом. Треба сказати, що так
званим «вертінням столу», захоплювалися у шістдесятих-сімдесятих роках
минулого століття такі видатні вчені, як хімік Бутлеров, зоолог Вагнер, мате-
матик Остроградський. Проживаючи у Петербурзі, С. С. Гулак-Артемовський
досить часто брав участь у спіритичних сеансах, викликаючи «душі покійників».
Переїхавши до Москви, співак вирішує зайнятися практичним ліку-
ванням гіпнозом, у результативність якого він глибоко вірив. До речі, ще
в Петербурзі співаку вдалося добитися офіційного дозволу на цю діяльність.
Це свідчить про лікувальну практику С. С Гулака-Артемовського у часи його
артистичної діяльності.
У Москві С. С Гулак-Артемовський поселився біля церкви Різдва у не-
великому двоповерховому дерев'яному будиночку, який дуже швидко стає
широковідомим не тільки у білокам'яній, але й далеко за її межами. Поголос
про лікувальні сеанси колишнього уславленого співака ширився з кожним
днем. За винятком неділі й релігійних свят, С С. Гулак-Артемовський приймав
щодня ЗО—40 чоловік, серед яких були багаті і бідні, майстрові й чиновники,
селяни і представники інтелігенції.
Є письмові згадки очевидців про сеанси С С. Гулака-Артемовського. Ось
одна з них: «До світлиці зайшов пан високого зросту, кремезний, на вигляд
років п'ятдесяти, у фланелевій блузі. Це був Семен Степанович. Помітивши
блідість мого обличчя, він підійшов і запитав:
— Ви теж хворі?
Я кивнула головою.
— Хочете лікуватися?
Я відповіла, що приїхала до нього, щоб подивитися, а потім, можливо,
й полікуватися.
— Ви, мабуть, чули, що я не лікар, ніяких ліків не даю, окрім звичайної
води і дерев'яного масла.
— Кажуть, що ви лікуєте магнетизмом.
— Ті, хто сюди приходять, лікуються виключно молитвою,— відповів він.—
у іншому випадку раджу вам звернутися до медиків.
Я дещо здивувалася цим словам і відповіла, що лікарі вичерпали щодо
мене всі можливості. Я втратила всі надії і тому вирішила звернутися до
магнетизму.
— Що ж,— мовив він,— спробуйте. Тільки я нічого вам не обіцяю. Мож-
ливо, це лікування вам нічого не дасть. Усе залежить від того, як будете шу-
кати і просити у Господа Бога. Повторюю, тут лікуються молитвою, без якої
і магнетизм нічого не вартий.
Потім він запропонував усім присутнім перейти до прийомного покою, де
стояло чотири ряди стільців. Семен Степанович сів біля стіни, обличчям до
публіки і закликав усіх звернутися подумки до Бога, покликати собі на по-
міч свого ангела-хранителя. Потім він підвівся, підійшов до столика, де стояли
прозорі пляшки з водою і кілька склянок з дерев'яним маслом, над яким
постояв хвилин п'ятнадцять з піднятими догори руками, після чого по черзі
запитував кожного, що відчував той.
Хтось відповів, що пройнявся жаром, іншого кинуло у холод, у третіх за-
паморочилася голова, а дехто навіть втратив свідомість. Одне слово, кожний
з присутніх відчув у собі якісь зміни.
Потім знову усі розсілися і Семен Степанович промовив:
— Сидіть мовчки і відмічайте про себе свої відчуття.
Піднявши догори руки, почав пильно вдивлятися у хворих. Мене дуже
зацікавило, що ж трапиться далі. Бачу, хтось починає плакати, хтось стогнати,
інші впадали у сон.
Хвилин двадцять Семен Степанович тримав знесені догори руки, потім, опу-
стивши їх, почав знову розпитувати про відчуття. Відповідали по черзі, за ви-
нятком тих, хто знаходився в якомусь забутті або корчився у судомах. Кож-
ному він давав випити по кілька ковтків води з пляшок, що стояли на столі.
Багато з хворих волали, билися в судомах, категорично відмовлялися пити.
Тоді Семен Степанович вливав їм воду майже силоміць, декому наказував
грізним голосом випити кілька ковтків. І сам пив ту воду, щоб переконати
присутніх, що це звичайнісінька вода з колодязю...» (Журнал «Ребус».—
1884.—№ 4).
Зараз можна з іронією читати ці слова. Але згадайте приведені у цій
статті факти із життя Месмера про магнетизовану воду, згадайте і досить
недавні факти про сеанси сучасного екстрасенса Чумака, який теж «заряджав»
воду...
Майже десять років Семен Степанович Гулак-Артемовський займався лі-
карською практикою у Москві. До речі, не беручи за це жодної копійки ні
з бідних, ні з багатих. «Це не мистецтво, а дар, і я не маю права брати за
нього винагороду». Через його сеанси «пройшли» десятки тисяч людей. Бага-
то з них, як і А. Ш...ва, фрагмент спогадів якої наведено вище, вилікувалися.
Швидше всього палкою вірою, яку вселив у них один з иайвідоміших екстра-
сенсів в Росії Семен Степанович Гулак-Артемовський.
Немає коментарів:
Дописати коментар